<?xml version="1.0" encoding="utf-8"?>
<rss version="2.0">
	<channel>
		<title>Громадський Земельний контроль у Черкаській області</title>
		<link>http://landcontrol.org</link>
		<description>Comments</description>
		<lastBuildDate>Fri, 24 Dec 2021 22:41:04 +0200</lastBuildDate>
		<generator>Commentics</generator>
		<image>
			<url>http://landcontrol.org/inc/logo.gif</url>
			<title>Громадський Земельний контроль у Черкаській області</title>
			<link>http://landcontrol.org</link>
			<width>16</width>
			<height>16</height>
		</image>
		<item>
			<title>Сергей Авдеев</title>
			<link>https://landcontrol.org/Kovalenko_Nataliia_Volodymyrivna_603671.html?cmtx_perm=99#cmtx_perm_99</link>
			<description><![CDATA[<span><strong>Коваленко Наталія Володимирівна</strong> як суддя-доповідач р</span>озглядала справу №704/1167/19 більше 6 місяців - з 19.06.2020 по 23.12.2020, чим <b>порушила право на суд в розумні строки</b>, закріплене п.1 ст. 6 ЄКПЛ, та ст. 342 КАС України, якою визначені такі строки. До складу колегії суддів також входили <strong>Берназюк Ян Олександрович</strong> та <strong>Желєзний Ігор Вікторович.</strong><br /><b><br /></b>Відповідно до ст. 342 КАС України касаційна скарга на рішення та постанови, визначені частиною першою статті 328 цього Кодексу, має бути розглянута <b>протягом шістдесяти днів</b>, а на ухвали, визначені частинами другою та третьою статті 328 цього Кодексу, - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі.<br /><br />Рішення по суті у даній справі також є неправосудним: за клопотанням особи, <strong>яка не має доходу, тобто у якої відсутня можливість ініціювати <b><span lang="RU">відкриття виконавчого провадження,</span></b></strong> було безпідставно відмовлено у застосуванні судового контролю щодо виконання рішення, чим згідно практики ЄСПЛ порушено п.1 ст. 6 Конвенції ("право на суд").<br />
<p><span>Європейский суд з прав людини у своєму пілотному Рішенні від 15.01.2010 р. по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (далі - Рішення) постановив, що в Україні має місце систематичне невиконання рішень національних судів, та що держава-відповідач повинна невідкладно запровадити ефективний засіб юридичного захисту або комплекс таких засобів юридичного захисту, спроможних забезпечити адекватне й достатнє відшкодування за невиконання або затримки у виконанні рішень національних судів  відповідно до принципів, встановлених практикою Суду.</span></p>
<p><span>На виконання даного Рішення ЄСПЛ, з метою усунення систематичного порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), в якості запровадження такого ефективного засобу юридичного захисту у царині адміністративного судочинства законодавцем була суттєво доповнена раніше неефективна ст. 267 КАС України (ст. 382 в новій редакції КАСУ), яка стала передбачати відповідні санкції за невиконання судового рішення.</span></p>
<p><span>У п. 51 Рішення ЄСПЛ зазначає, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" ( 980_079 ) (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). <strong>Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок</strong> (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" ( 980_075 ) (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).</span></p>
<p><span>У п. 54 ЄСПЛ вказується, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі "Войтенко проти України" (Voytenko v.  Ukraine),  N 18966/02; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).</span></p>
<p><span>З цих підстав вбачається, що контрольні повноваження суду повинні використовуватись у кожному випадку винесення постанови, якою відповідача - суб’єкта владних повноважень зобов’язано до вчинення певних дій на користь позивача - приватної особи. </span></p>
<span>Оскільки від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (п. 46 Рішення), <strong>єдиним ефективним засобом юридичного захисту права на виконання судового рішення, що гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції, є інститут судового контролю, передбачений ст. 382 КАС України.<br /><br /></strong></span>Таким чином, Коваленко Н.В. допущено порушення <span>п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції</span> в результаті її гіпотетичного припущення про добровільне виконання судового рішення відповідачем та пускання судового процесу напризволяще.
<div class="XTranslate" style="all: unset;"></div>
<div class="XTranslate" style="all: unset;"></div>]]></description>
			<pubDate>Fri, 24 Dec 2021 22:41:04 +0200</pubDate>
			<guid isPermaLink="false">99</guid>
		</item>
	</channel>
</rss>