Суддя Касаційного адміністративного суду Верховного Суду
Відзнаки:
Завідомо неправосудне рішення Не застосовує практику ЄСПЛ
Дата народження:
26.05.1975
Місце народження:
м. Лубни Полтавської області
РНОКПП:
2753912564
Біографія, інші відомості:
Закінчила юридичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю "Правознавство". 1997-1999 - помічник судді Конституційного Суду України. 1999-2005 - науковий консультант судді Конституційного Суду України, третій ранг державного службовця. 2005-2006 - завідуючий сектором з питань забезпечення діяльності Національній комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права Управління з питань діяльності органів юстиції та правоохоронних органів Секретаріату КМУ - секретаря Комісії. 2006 - керівник апарату Національній комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права Управління з питань діяльності органів юстиції та правоохоронних органів Секретаріату КМУ. 2006-2010 - доцент кафедри публічного права юридичного факультету Міжнародного Соломонового університету. 2010-2013 - професор кафедри публічного права юридичного факультету Міжнародного Соломонового університету. 2013-2016 - доцент кафедри теорії права та прав людини Українського католицького університету (УКУ). З 3 жовтня 2016 р. - професор кафедри теорії права та прав людини Українського католицького університету. У травні 2019 року зарахована до штату КАС ВС.
Зв'язки:
Білак Даніель Ендрю (Bilak Daniel Andrew) 25.09.1960 р.н. - чоловік, громадянин Канади
Білак Неллі Лариса (Bilak Nelli Larysa) - дочка, громадянка Канади
Білак Анна Ярослава (Bilak Anna Yaroslava) - дочка, громадянка Канади
Синельніченко Юлія Анатоліївна - помічник судді
Коваленко Вікторія Михайлівна - помічник судді
Бондар Сергій Васильович - помічник судді
Білак Мирослава Вікторівна масово штампує шаблонні відмови у касаційному оскарженні з формулюванням «норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, заявник не зазначив» і повертає скарги (див. ЄДРСР), як у справі №580/2634/23, що відноситься до категорії найбільш важливих справ у адміністративному судочинстві, оскільки у ній йдеться зокрема про порушення ст.ст. 3, 5 Конвенції (див. рішення у справах «Маккей проти Сполученого Королівства» (заява № 543/03, п. 30) і «Шторк проти Німеччини» (заява № 61603/00, п. 102)), при тому, що у касаційній скарзі чітко по пунктам вказані неправильно застосовані (незастосовані) попередніми судами норми: 1. Неправильний висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності часових обмежень проходження особами прикордонного контролю Всупереч твердженню, що нібито «нормативно-правовими актами України з питань перетину державного кордону України не передбачено часових обмежень (строків) щодо проходження особами прикордонного (митного) контролю», законодавством чітко встановлено часові обмеження щодо проходження особами прикордонного контролю. Так, згідно п. 2.1 розділу ХII Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський - Отач», затвердженої наказом начальника Могилів-подільського прикордонного загону №128 від 21.05.2019, що опубліковано на офіційному сайті ДПСУ за адресою https://dpsu.gov.ua/ua/Nakazi-nachalnika-prikordonnogo-zagonu/, тривалість здійснення прикордонного контролю для легкових автомобілів не повинна перевищувати 2 хв. щодо осіб, 10 хв. щодо транспортних засобів, 5 хв. щодо товару. 2. Незастосування практики ЄСПЛ щодо затримання Відповідно до усталеної практики Європейського Суду утримання людини в міжнародній зоні з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну завжди трактується, як позбавлення волі в розумінні п. f ч. 1 ст. 5 Конвенції (див. «Нолан і К. проти Росії», № 2512/04 від 12.02.2009, п.п. 95, 96; «Шамса проти Польщі», №№ 45355/99 і 45357/99, 27.11.2003, п.п. 45, 47; «Ріад та Ідіаб проти Бельгії», №№ 29787/03 і 29810/03, 24.01.2008, п. 68). Факт утримання касатора в міжнародній зоні з метою запобігання недозволеному в'їзду в Україну підтверджено відповідачем. Проте, суди попередніх інстанцій вказують на відсутність доказів затримання. 3. Незастосування практики ЄСПЛ щодо нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Ріад та Ідіаб проти Бельгії» («Riad and Idiab v. Belgium», №№ 29787/03 і 29810/03, 24.01.2008, п.п. 42, 106) саме держава зобов’язана задовольнити потреби затриманих у міжнародній зоні щодо харчування. Проте, суди попередніх інстанцій вказують на відсутність доказів нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження. 4. Неврахування висновку Великої палати Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року по справі № 130/3548/21 (п. 11.5) та п.п. 1, 2, 3, 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731 Згідно даних норм такі акти, що обмежують права людини, як профіль ризику №3_2010_03_Т «Виявлення осіб причетних до збройної агресії рф в Україні», затверджений наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.04.2022 №213-АГ, та Розпорядження Голови Державної прикордонної служби України від 26.02.2022 №23-124 «Щодо посилення заходів», є нікчемними. Проте, суди попередніх інстанції застосовують їх, обгрунтовуючи свої рішення. 5. Незастосування ч. 3 розділу II Порядку фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон та у контрольних пунктах в’їзду-виїзду, а також здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24 квітня 2019 року № 310 Згідно даної норми фіксація біометричних даних іноземців здійснюється під час їхнього першого в’їзду в Україну. Проте, суди попередніх інстанцій вказують, що відповідач діяв правомірно, фіксуючи біометричні дані під час непершого в’їзду в Україну.
Опублікувати держслужбовця/посадовця/депутата на сайті
Увага! Приймаються тільки чиновники, задіяні в земельних питаннях на території Черкаської обл. Перед додаванням переконайтесь, що дана особа відсутня в базі. Після того, як надана Вами інформація з'явиться на сайті, Ви зможете повідомити про корупційні дії даної особи в розділі відгуків про неї. Якщо особа вже є в базі, то непотрібно відправляти цю форму - відгук з інформацією про зловживання Ви можете залишити вже зараз.
1. Неправильний висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності часових обмежень проходження особами прикордонного контролю
Всупереч твердженню, що нібито «нормативно-правовими актами України з питань перетину державного кордону України не передбачено часових обмежень (строків) щодо проходження особами прикордонного (митного) контролю», законодавством чітко встановлено часові обмеження щодо проходження особами прикордонного контролю.
Так, згідно п. 2.1 розділу ХII Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський - Отач», затвердженої наказом начальника Могилів-подільського прикордонного загону №128 від 21.05.2019, що опубліковано на офіційному сайті ДПСУ за адресою https://dpsu.gov.ua/ua/Nakazi-nachalnika-prikordonnogo-zagonu/, тривалість здійснення прикордонного контролю для легкових автомобілів не повинна перевищувати 2 хв. щодо осіб, 10 хв. щодо транспортних засобів, 5 хв. щодо товару.
2. Незастосування практики ЄСПЛ щодо затримання
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду утримання людини в міжнародній зоні з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну завжди трактується, як позбавлення волі в розумінні п. f ч. 1 ст. 5 Конвенції (див. «Нолан і К. проти Росії», № 2512/04 від 12.02.2009, п.п. 95, 96; «Шамса проти Польщі», №№ 45355/99 і 45357/99, 27.11.2003, п.п. 45, 47; «Ріад та Ідіаб проти Бельгії», №№ 29787/03 і 29810/03, 24.01.2008, п. 68).
Факт утримання касатора в міжнародній зоні з метою запобігання недозволеному в'їзду в Україну підтверджено відповідачем. Проте, суди попередніх інстанцій вказують на відсутність доказів затримання.
3. Незастосування практики ЄСПЛ щодо нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження
Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Ріад та Ідіаб проти Бельгії» («Riad and Idiab v. Belgium», №№ 29787/03 і 29810/03, 24.01.2008, п.п. 42, 106) саме держава зобов’язана задовольнити потреби затриманих у міжнародній зоні щодо харчування.
Проте, суди попередніх інстанцій вказують на відсутність доказів нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження.
4. Неврахування висновку Великої палати Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року по справі № 130/3548/21 (п. 11.5) та п.п. 1, 2, 3, 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731
Згідно даних норм такі акти, що обмежують права людини, як профіль ризику №3_2010_03_Т «Виявлення осіб причетних до збройної агресії рф в Україні», затверджений наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.04.2022 №213-АГ, та Розпорядження Голови Державної прикордонної служби України від 26.02.2022 №23-124 «Щодо посилення заходів», є нікчемними.
Проте, суди попередніх інстанції застосовують їх, обгрунтовуючи свої рішення.
5. Незастосування ч. 3 розділу II Порядку фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон та у контрольних пунктах в’їзду-виїзду, а також здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24 квітня 2019 року № 310
Згідно даної норми фіксація біометричних даних іноземців здійснюється під час їхнього першого в’їзду в Україну.
Проте, суди попередніх інстанцій вказують, що відповідач діяв правомірно, фіксуючи біометричні дані під час непершого в’їзду в Україну.